сайт знаходиться в режимі тестової експлуатації

Чілдрен Кінофест: як зняти фільм, якщо тобі від 7 до 14 років

Дата опублікування:
20 листопада 2018 року.

     “Кіно – це можливість побачити й пережити щось більше, ніж ти можеш осягнути в реальному житті”, – починає Ілля Дядик, програмний директор фестивалю “Чілдрен Кінофест“, що проводиться за підтримки ЄС в Україні.

    Він – один з тих, хто передивляється та відбирає авторські фільми дітей в межах фестивалю.

   Ілля каже, що свого часу дистриб’юторська компанія “Артхаус Трафік” зрозуміла, що у їхніх глядачів уже з’явились діти. Тож, треба робити кіно для них.

   “З дитячим контентом в Україні проблематично. Ми вирішили, що настав час і дітям показати кіно, аби вони знали, що існують не лише Голлівуд та “Walt Disney Production”, – говорить Ілля.

   Відтак, 2014 року виник “Чілдрен Кінофест”. Це – щорічний кінофестиваль, орієнтований на молоду українську аудиторію. На фестивалі можна подивитись як найновіші європейські стрічки, так і світову кінокласику.

   Він відбувається щорічно наприкінці травня, у перший тиждень шкільних канікул. У 22-х містах є кінотеатри, куди можна потрапити на безкоштовний кінопоказ. А вчителі можуть безоплатно отримати фільми для уроків та позакласних занять.

   Також з 2017 року в межах Міжнародної конкурсної програми започаткувалиНаціональний конкурс короткометражних фільмів, створених дітьми.

   Окрім цього, Фестиваль має власного покровителя – Совеня Чарлі. Його створили на основі малюнку 7-річного Артема Рассаднікова з Донецька. Чарлі названо на честь Чарлі Чапліна.

   За Чарлі можна слідкувати на Facebook-сторінці. Там розповідають про кіно, проводять конкурси та дарують подарунки переможцям, також є новини про фестиваль.

   “Нова українська школа” поговорила з Іллею Дядиком про те, як можна зняти фільм, хто і як може подати заявку на Конкурс, як до проекту можуть долучитись школи та чому діти не соромляться знімати кіно.

   Хто і як може подати заявку на конкурс

У Конкурсі можуть брати участь діти й підлітки, які постійно проживають в Україні.

Конкурс проводять у двох категоріях:

  • фільми, створені дітьми віком 7-10 років;
  • фільми, створені підлітками віком 11-14 років.

У кожній віковій категорії 5 фільмів потрапляють до фіналу. Цього року журі отримало близько 200 стрічок з усієї України. До складу журі входять українські діячі мистецтва, культури, кінокритики, режисери, актори, продюсери та інші представники кіноіндустрії.

Один з 10-ти фіналістів за рішенням журі отримує головний приз – грошову винагороду 20 000 гривень.

   Фільм має тривати не більше 8 хвилин. Жанрових і тематичних обмежень немає. Втім, кіно має бути створене після 1 січня 2016 року. Один учасник може подати не більше 5 фільмів.

Програмний директор Фестивалю каже, що вибір теми часто залежить від регіону, в якому живуть діти.

   “У нас багато робіт з прифронтової зони, і діти з цих регіонів зазвичай знімають фільми, пов’язані з війною чи з тим досвідом, який вони пережили під час бойових дій. У фільмі вони можуть якось перебудувати події, осмислити їх. Часто також діти екранізують книжки, які прочитали. Трохи старші знімають про перше кохання. Є й фантастичні оповідання про подорожі в майбутнє, у минуле, до прибульців”, – розповідає Ілля Дядик.

Авторський фільм треба завантажити на один із безкоштовних онлайн відеосервісів: YouTube, Google Drive або Vimeo. Як завантажити фiльм на онлайн-вiдеосервiс, можна прочитати тут.

Детальніше про умови конкурсу читайте за посиланням. Цьогоріч прийом заявок триває з 22 жовтня 2018 до 21 квiтня 2019 року включно. Заявку можна заповнити тут.

   Як зняти фільм

На сайті Фестивалю є кілька умов та порад, за яких треба знімати фільм:

  • дитині знадобиться відеокамера або пристрій з відеокамерою – смартфон, планшет тощо;
  • знімати відео треба в горизонтальному форматі для комфортного перегляду фільму в кінотеатрі;
  • якщо потрібно додаткове світло в кадрі, можна використати такі підручні освітлювальні прилади як настільна лампа, ліхтар тощо;
  • треба слідкувати за тим, аби зображення не було різко контрастним. Виняток – творчий задум автора;
  • організатори радять використовувати у фільмі власну музику, аби не порушити авторських прав інших творців.

Змонтувати відео можна за допомогою таких програм:

Для персональних комп’ютерів

Adobe Premiere Pro (платна)

Movavi

Для Android

VivaVideo

Reverse Movie FX

Video Maker Pro

Magistro

Splice – Video Editor

Adobe Premiere Clip

Для iOS

iMovie (платна)

Splice – Video Editor

Adobe Premiere Clip

Magistro

Як долучитись школам

Найпростіше, як можуть долучитись до проекту школи, – організувати похід зі школярами на фестиваль у своєму місті.

У всіх містах програма показу фільмів однакова, покази відбуваються одночасно. На великому екрані показують 10 фільмів-фіналістів дітей та повнометражні фільми Міжнародної програми.

На кінопостерах організатори вказують, для якого віку підходить той чи інший фільм.

“У показах для найменших, де зала на 1000 місць заповнена вщент, ми любимо запитувати, хто потрапив у кіно вперше. Зазвичай третина підіймає руки. Це дуже приємно, що з нами діти вперше бачать фільм на великому екрані”, – розповідає Ілля.

Для участі у Міжнародній конкурсній програмі відбирають 7 повнометражних фільмів. Це кіно оцінюють глядачі. Усі діти, які приходять дивитись фільми, отримують бюлетені і можуть голосувати. Представникам фільму-переможця Міжнародної конкурсної програми на церемонії Закриття фестивалю вручають пам’ятний знак та диплом.

До того ж, протягом року школи можуть проводити кіноклуби й показувати фільми з фестивалю. Таких шкіл в Україні уже понад 100. Ці фільми можна показувати і під час уроків та в позашкільний час.

“Усе залежить від фільму та його контексту. Багато фільмів торкаються пізнавальних та виховних моментів. Тому вчителям вони стануть у пригоді. Тим паче, їх робили самі діти. Найкраще тему можна зрозуміти тоді, коли побачив у поясненні когось схожого на тебе. Принаймні того самого віку”, – каже програмний директор фестивалю.

Аби отримати фільми, треба заповнити заявку. Фільми надають безкоштовно. Отримати їх можуть і батьки, і вчителі, і організатори кіноклубів.

Ілля каже, що останнім часом з’явилось багато кіногуртків по всій Україні. І поки організатори не почали проводити конкурс, то не знали, що вони існують. Нині багато гуртків функціонує на прифронтових територіях. У більшості, їх відкрили волонтери, які допомагають дітям на місці трансформувати та пережити їхній досвід.

“Фільм – це прямий терапевтичний ефект. Минулоріч був фільм “Школа №3″. Це – про Миколаївку, місто в Донецькій області. Це документальний фільм про дітей, які пережили війну. Це – спільний проект України та Німеччини. Головні герої – це реальні діти, які пережили події війни і вони розповідають це на камеру. Спочатку це був театральний проект, потім зняли фільм”, – говорить Ілля.

До кожного фільму розроблені дидактичні матеріали, які допоможуть в організації дискусій, спростять пояснення основних ідей фільму.

Організатори просять надавати фотозвіт після перегляду фільмів. З детальними умовами співпраці можна ознайомитись тут.

Окрім цього, Фестиваль співпрацює із соціально незахищеними верствами населення. Організатори залучають громадські організації, які працюють з дітьми з інвалідністю. Наступного року планують зробити покази з тифлокоментарями (закадровий опис того, що відбувається на екрані) для дітей, в яких є порушення зору.

Діти не соромляться знімати

Програмний директор “Чілдрен Кінофесту” каже, що дітям зараз дуже легко знімати фільми. Припускає, це пов’язано з розвитком технологій.

“Потужностей будь-якого смартфону достатньо, аби зняти хоча б якусь історію. Водночас, діти нині користуються різноманітними соціальними мережами і не соромляться викладати туди власні історії, зняті на камеру”, – каже Ілля.

Одна з цілей Конкурсу – ознайомити дітей з кінематографічною складовою знімання. Той таки блог – це тільки камера в руці, де немає монтажу та переходу в сюжеті. У фільмі ж треба розуміти, як правильно поставити камеру, подумати, як краще підсвітити та змонтувати.

“Нам здається, що людина, яка знає, як працює кінематограф, розумітиме, як працює медіа. А отже — розумітиме, що можна маніпулювати людьми за допомогою склейки кадрів. Бо ж від цього може змінитися контекст відео. Тому в час, коли фейкових новин дуже багато, — це хороші навички, аби принаймні впізнавати такі новини. Дитина бачитиме, де її намагаються обманути”, – припускає Ілля.

Ілля каже, що кіно – це, насамперед, розвага. Втім, розвага, яка вимагає людської фантазії та внутрішнього світу.

“Діти й дорослі повинні торкатись фантастичного світу, бо це допомагає пізнавати свій і світ інших”, – впевнений Ілля.

Окрім цього, фестиваль дарує можливість дітям побачити свій фільм на великому екрані. Це – додаткова мотивація. Діти одразу знають, для чого вони знімають.

“Переможець цьогорічного Фестивалю – це анімація з пластеліну “Качка на ім’я Бабіліна”. Його зняла 12-річна дівчинка з села на Вінниччині. Це доказ того, що навіть у маленькому селі дівчинка без жодних гуртків та кіноклубів може зробити мультик”, – говорить програмний директор.

До того ж, щороку фестиваль обирає посла. Це – відома людина, яка контактує з аудиторією, пресою, дітьми. Серед минулорічних послів – Джамала, Дмитро Шуров, Ахтем Сеїтаблаєв, Катерина Бабкіна. Цьогоріч це – Лариса Денисенко.

“Зазвичай ми намагаємось обирати постать, яка якось пов’язана з дітьми: в якої вони є, або яку дуже люблять діти, або яка щось робить для дітей. Наприклад, репертуар Джамали дуже люблять діти, а у Дмитра Шурова є син”, – розповідає Ілля.

Ще одна виховна функція Фестивалю – співпраця дорослих та дітей. Наприклад, батьки або вчителі можуть допомогти відзняти фільм дітям.

“Більшість фільмів, які нам надсилають, досить високої якості. З того, що я бачив, деякі фільми приблизно на тому самому рівні, що і в студентів кінорежисури Карпенка-Карого. У дітей є потенціал. І я сподіваюсь, що в майбутніх студентів, які з дитинства цим займаються, фільми будуть значно якісніші”, – припускає Ілля.

З часом організатори планують зробити відеоуроки-пояснення для дітей про технічні навички для знімання фільмів.

^ Вгору ^