Крізь пекло афганської війни

Дата опублікування:
15 лютого 2019 року.

…Заплакало небо дощами,

Біль і туга зійшлися  клином.

Свистіли кулі над Афганом,

Прощається мати із сином.

Котилися сльози рікою,

Ще б жити – та віку немає,

Лишилась невістка вдовою

Й онучка за батька питає.

Прощається мати із сином…

Прощаються гори й долини,

І більшого горя немає –

Як жити самій без дитини?

Лиш чорна хустина. Німа домовина…

«Прости», — ледь шепоче вустами.

Та чорна хустина – то туга за сином,

Заплакало небо дощами…

15 лютого, в скорботний День пам’яті воїнів – афганців, у Вавилівській ЗОШ І ст. відбувся загальношкільний виховний захід «Крізь пекло афганської війни». До участі було запрошено завідувача Вавилівською сільською бібліотекою Щурок О. В., яка нагадала дітям про страшні події тієї війни а також продемонструвала виставку, присвячену Афгану.

Виконував свій інтернаціональний обов’язок і наш земляк Войніченко Павло. Солдату-афганцю з нашого села випав щасливий квиток – йому випало  жити. Він повернувся до рідного дому, впорядковував рідну українську землю і якнайкраще розумів цінність людського життя і сутність мирного існування. Кожного року він був запрошений до школи як почесний гість і кожного разу він не відмовлявся, а, навпаки, з щирістю приходив до дітей.  Та цього разу шановний Войніченко Павло до нас не завітав… Минулої осені сталася трагічна подія. Хвороба серця забрала героя…

Присутні хвилиною мовчання вшанували  пам’ять тих, хто віддав своє життя в запеклих боях.

День 15 лютого нічим у календарі не позначений. Але він особливий. Цього дня закінчилася, нарешті, війна.

Знову цвітуть білим цвітом

Пишно-зелені сади.

Жаль, що краси неземної

Вже не побачать вони.

Смерть їх безжально забрала,

В землí сховала сирій.

Голови низько схиляєм

Пам’яті їхній святій

…Пройшли роки, заросли травою стежки в афганських горах. Але кожна свідома людина, яка втратила когось близького чи знайомого, питає себе іноді: чому? Заради чого гинули люди, заради чого одна релігія воювала протии іншої, один народ проти другого?  Чим все це виправдати? Та і чи можна це виправдати? Мабуть, ні…

Вчитель Канівець М. Я.

   

 

^ Вгору ^