Прийоми покращення дисципліни в класі

Дата опублікування:
12 грудня 2016 року.

Фокусування

Техніка фокусування передбачає концентрацію уваги учнів до того, як розпочнеться урок. Отже, ви повинні зачекати й не розпочинати роботи, доки всі не заспокояться. Досвідчені вчителі знають, що мовчання — ефективний засіб. Вони можуть підкреслити, що чекають на увагу, продовжуючи мовчати ще 5 — 10 секунд після того, як клас повністю заспокоївся. Варто розпочати урок тихіше, ніж завжди. Зазвичай у вчителя, який розмовляє тихо, учні поводяться спокійніше, аніж у того, хто говорить голосно. Діти змушені сидіти мовчки, аби почути розповідь чи пояснення вчителя.

Пряма настанова

Невпевненість збільшує рівень збудження в класі.. Техніка прямої настанови передбачає початок кожного уроку повідомленням учням плану уроку. Вчитель визначає, що він та учні мають зробити за урок. Він може визначити час на виконання окремих завдань. Ефективним є спосіб поєднання цієї техніки з першою — виділити учням час у кінці уроку для справ на їхній вибір. Учитель може більше сподіватися на увагу класу, коли діти знають, що в них буде час на власні справи. Вони усвідомлюють: що більше вчитель витратить часу на те, щоб привернути їхню увагу, то менше вільного часу в них залишиться

Контроль

В основі цього принципу — обхід класу. Встаньте й пройдіться класною кімнатою. Ходіть, коли учні працюють. Стежте за ходом виконання ними роботи. Через 2 хвилини після початку виконання учнями письмових завдань учитель має обійти клас, перевірити, чи всі розпочали роботу, чи правильно зрозуміли завдання, чи поставили свої прізвища на роботах. Можливі перерви. Вчитель може надавати індивідуальні поради. якщо необхідно. Учні. які ще не включилися у виконання завдання, швидше це зроблять, побачивши. що вчитель наближається. Таким чином можна заохотити до роботи тих, хто не досить уважний або надто повільний. Вчитель не втручається в хід роботи, не намагається робити загальні зауваження, якщо тільки не помітить однакових проблем у кількох учнів. Він говорить спокійним голосом, і діти цінують його особисту позитивну увагу.

Моделювання

Усім відомий вислів «Навчити можна власним прикладом». Ввічливі, жваві, повні ентузіазму, терплячі, толерантні та організовані вчителі показують приклад своєю поведінкою. І, навпаки, вчителі, у яких слово розходиться з ділом, збивають із пантелику дітей та провокують їх до порушення поведінки. Якщо ви хочете, щоб учні не підвищували голос під час роботи, ви маєте також говорити тихіше.

 Невербальні сигнали

У 50-ті роки XX ст. звичайним предметом на уроці був нікельований дзвінок, який стояв на вчительському столі. Подзвонивши, вчитель міг при вернути загальну увагу класу. невербальним сигналом є також  вираз обличчя, поза, жести. ретельно підберіть типи невербальних сигналів для використання на уроці. Поясніть учням. що ви хочете від них, коли використовуєте ці сигнали.

Контроль середовища

Класна кімната має бути теплим і радісним місцем. Учням подобається, коли в кабінеті щось періодично змінюється. Навчальні центри, прикрашені картинами, оформлені з використанням приємних кольорів, викликають в учнів інтерес до навчання. Діти прагнуть щось знати про вас і ваші інтереси. Нехай у вашому класі буде щось особисте: сімейне фото, щось. що стосується вашого хобі, якась колекція на вашому столі тощо. Вони обов’язково спонукають ваших учнів до особистої розмови. Коли діти краще знатимуть вас, ви матимете значно менше проблем із дисципліною. Нехай класна кімната буде місцем, де ви легко зможете керувати увагою учнів, де їм буде легко зосередитися на виконанні завдання.

Ненав’язливе втручання

Розумний учитель подбає про те, щоб учень не був покараний за свою погану поведінку, опинившись у центрі уваги. Він проводить урок, запобігаючи виникненню проблем. Вжити ним заходи щодо порушників поведінки мають бути майже непомітними для інших. А отже. решта учнів не відволікатиметься від виконання роботи. Ефективно використовувати під час уроку прийом «згадування імені». тільки-но вчитель бачить, що учень розмовляє або не працює, — просто вставляє ім’я цієї дитини в розповідь так, щоб це виглядало абсолютно природно: « Як бачиш, Денисе, ми розібрали один із десяти стовпчиків». Денис, почувши своє ім’я, знову повертається до роботи, причому решта класу не зверне на це уваги.

Стверджувальна дисципліна

Це традиційний обмежувальний авторитаризм. Запропонована Ле Кантором, вона має максимально застосувати заохочення. Учням презентуються чіткі правила, на потребі виконання яких постійно наголошується.

Стверджувальні «Я» — повідомлення

Будучи компонентом стверджувальної дисципліни, ці «Я» — повідомлення є формулюваннями, які використовує вчитель під час розмови з учнем, який погано поводиться. Вони мають бути чітким описом того, якою повинна бути поведінка учня. Вчитель, який досконально володіє цією технікою, фокусує увагу учня насамперед на тій поведінці, якої від нього чекають, а не на поганій: «Я хочу, щоб ви…», « Я чекаю, щоб ви…». Недосвідчений вчитель може припуститися помилки: «Я хочу, щоб ви припинили…». Це, як правило, породжує конфронтацію та протест. Увага сфокусована на поганій поведінці, й учень готовий до негайної відповіді: «Я нічого не зробив»  або «Це не я…», й починається з’ясовування стосунків.

Гуманні «Я» — повідомлення

Ці «Я» — повідомлення виражають почуття вчителя. Томас Гордон, автор методики навчання вчительської майстерності (ТЕТ) виокремлює три типи таких посилань.

Перше — це опис поведінки дітей: «Коли ви говорите одночасно зі мною…».

Друге — це враження, яке ця поведінка справляє на вчителя: «Я можу зупинити мій урок…».

Третє — почуття. які вона породжує в душі вчителя: «Це засмучує мене».

Учитель, якому постійно заважає учень, може одного разу вдатися до досить емоційного висловлювання своїх почуттів: « Я не можу уявити, що такого я тобі зробив, чому ти вважаєш, що я не гідний твоєї поваги, у той час. коли решта учнів так не вважає. Якщо я був до тебе колись надто суворим чи неуважним, будь ласка, дай мені про це знати в будь-якому разі. Я почуваюся так, ніби чимось тебе образив, а ти тепер вважаєш за потрібне демонструвати мені свою неповагу». Після такої розмови учень має заспокоїтися на тривалий час.

Позитивна дисципліна

Говоріть дітям, як потрібно поводитися, замість того. щоб перераховувати речі, які вони не повинні робити. Замість «не бігайте» скажіть «ходіть спокійно». Замість «не бийтеся» — «розв’язуйте конфлікти цивілізовано». Передавайте ваші правила як сподівання. Поясніть учням, як ви чекаєте від них спокійної поведінки в класі.

Частіше вдавайтеся до схвалення. Коли ви бачите, що хтось поводиться добре, висловіть йому своє задоволення. Ви можете це зробити словами, але не обов’язково тільки ними. Посмішка, схвальний порух головою — все це сприяє хорошій поведінці.

 

^ Вгору ^