сайт знаходиться в режимі тестової експлуатації

Робота шкільного психолога з дітьми з девіантною поведінкою

Дата опублікування:
12 грудня 2016 року.

РЕКОМЕНДАЦІЇ   ЩОДО   ВРАХУВАННЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО   СТАНУ   ВИХОВАНЦІВ   ПІД   ЧАС ПРОВЕДЕННЯ   ЗАНЯТЬ,   В   ПОЗАУРОЧНІЙ   ДІЯЛЬНОСТІ   

  1. Пам’ятайте, що кожна дитина – неповторна індивідуальність, у неї формуються тільки їй властиві особливості мотиваційно–потребнісної сфери, самооцінки й домагання: з’являються схильності й інтереси, форми поведінки й переживання, а також особливе поєднання всіх властивостей, рис, сторін її особистості, що становить її індивідуальний вигляд.
  2. Враховуйте вікові особливості дітей. Це допомагає краще регулювати життєдіяльність дитини, створювати оптимальні умови для розкриття її здібностей у навчальному та іншому видах діяльності, вивчати їхні індивідуальні особливості і на цій основі обирати найдієвіші й найоптимальніші засоби та методи впливу.
  3. Використовуйте в роботі основні форми особистісного підходу до вихованця:
  • вивчення особливостей і виправлення недоліків сімейного виховання;
  • використання схильностей дітей;
  • вплив на слабохарактерних дітей, які легко потрапляють під негативний вплив і не можуть від нього звільнитися;
  • вплив дитячого колективу;
  1. Навчиться керувати своїм настроєм. Бадьорий настрій, так само як і поганий, передається вашому оточенню, і особливо гостро його сприймають діти.
  2. Пам’ятайте:
  • у деяких дітей емоційні реакції можуть виявлятися у вигляді напруженості, тривоги, відсутності апетиту, непосидливості, страшних снів. Такі діти мають звичку гризти нігті, ссати пальці, плакати;
  • упертий часто розуміє, що він неправий, але в нього сильне бажання зробити по-своєму, іноді всупереч здоровому глузду або тільки з почуття егоїзму. Причиною впертості можуть бути: реакція скривдженої дитини, виявлення помилкової самостійності або перевтома;
  • гіпертимні, рухливі діти, як правило, завжди в гарному настрої, вони ніколи не замислюються над своїми вчинками, не соромляться, в усе втручаються, усе готові зробити, ніколи при цьому не втомлюються. Однак їм складно пристосуватися до суворого режиму.
  • діти астено-невротичного типу погано сплять, скаржаться на погане самопочуття, періодичні головні болі, відсутність апетиту. Дитина швидко втомлюється в гучній компанії, під час фізичного навантаження, часто плаче. Правильний режим, фізичне навантаження, можливість усамітниться допомагають уникнути негативних виявів;
  • діти шизоїдного типу недостатньо комунікабельні, не прагнуть спілкування з однолітками, віддають перевагу товариству дорослих, замкнуті, погано встановлюють контакти з однолітками. Дитина може бути відвертою перед обраною нею самою людиною;
  • істероїдному типу властиві егоцентризм, бажання постійної уваги. Емоції неглибокі, міміка та жестикуляція виразні. Виявляється претензія на лідерство без достатнього вміння утримати першість;
  • у дітей лабільного типу поганий сон, вони бояться всього нового. З незначного приводу в них швидко змінюється настрій. Такі діти бояться нововведень. Чуйність і увага оточення приносить їм радість, підвищує настрій і працездатність, поліпшує самопочуття.
  1. Ставте перед вихованцем вимоги, адекватні її віковій та індивідуальній особливостям.
  2. 7. Уникайте прямих докорів, аргументуйте зауваження, застосовуйте їх у тактовній формі.
  3. Скеровуйте діяльність дитини на досягнення успіху в певній сфері діяльності (навчання, заняття в гуртках і спортом, гра тощо).
  4. Менше лайте, хваліть дитину, не порівнюйте її з іншими, а тільки з нею самою, оцінюючи поліпшення її особистих результатів.

 

^ Вгору ^