Русалчин Великдень

Дата опублікування:
9 червня 2017 року.

Зелені свята – дуже давнє народне дохристиянське свято, що символізує остаточний прихід літа. Це завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі Зелених свят тисячі років лежали культ рослинності і магія заклинання майбутнього урожаю.

Вихованці мовного табору Калинівського НВК влаштували дійство-розвагу «Русалчин Великдень», поєднавши його з дослідженням історії створення прекрасного шедевра   німецького поета  Генріха Гейне, який  змалював чарівний і загадковий образ  Лорелей —  річкової феї, праобразом  якої стала  героїня німецької  легенди  про русалку.

Троїцькі розваги у давнину починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи в полі, на вигоні за селом. Піднімається  радісний шум і говір. З села  сходяться веселі гурти молоді, лунають пісні й починаються хороводи.  Русалки теж влаштовували собі свято —  виходили з води і піснями чарували дівчат та хлопців, щоб залоскотати і затягти у річку. А ще русалки виходили на поверхню землі й дивилися, чи шанують люди їхню пам’ять. Якщо хтось у цей день займається роботою в полі, то русалки заважали працювати й насилали на посіви якесь лихо.

Керівник табору Островчук О.І. та учні спробували відтворити народні ігрища наших предків: співали русальних пісень, плели вінки, розважалися народними іграми, а ще відтворили хоровод русалок  німецькою мовою.

Чому у технічно-компютерну епоху це свято хвилює нас так само, як і наших далеких прародичів? Чи не тому, що в ці червневі дні кожне зіллячко напоєне сонцем і теплом, сповнене жагою жити й родити, що цвітуть жита і буяють квіти? Природа, сягнувши в червні зеніту квітування, ніби стверджує, що життя вічне, невмируще. І кожне людське серце в унісон з природою переймається цією вірою. У ці свята ми вдовольняємо одвічну потребу людської душі – спілкуватися з живою природою.

Н.В. Мікуляк,

ЗДВР Калинівського НВК

 

^ Вгору ^