Вшанували пам’ять Кобзаря

Дата опублікування:
14 березня 2017 року.

Час невблаганний, віддаляє нас від важливих подій, стирає їх із пам’яті людської. Та існують дати, що  не підвладні часу.  Визначним нетлінним явищем   є Шевченкове слово, слово великого українського народного поета, 203-ій річниці з дня народження якого присвячене свято «Великий син українського народу» в Новопавлівській ЗОШ І-ІІ ступенів. На святі панувала атмосфера щирої шани  до животворного слова Великого Кобзаря.

Учні школи відкрили для себе Шевченка — генія, Шевченка  — загадку,  мислителя, пророка, людину непростої долі і незвичайного таланту, яка здобула світову славу. Емоційним початком свята стала пісня «Балада про мову», кожний рядок якої супроводжувався яскравими образами — ілюстраціями презентації. Відеофільми «Край, де народився геній», «Шевченко — художник» дали змогу школярам ще більше дізнатися про геніального поета, письменника, талановитого  портретиста, пейза­жиста, дра­матурга, скульптора, знавця давньогрецької та давньо­римської  літератур, актора, співця з чудовим голосом та відмінним музичним слухом.

Передаючи почуття полум’яного бунтаря, палкого патріота, духовного батька української мови, натхненно декламували поезії Великого Кобзаря восьмикласники Руль Олександр та Шепілова Альона, учениця 6 класу  Босак Олена, семикласник  Гриненко Володимир. Викликали захоплення і не залишили байдужими присутніх ведучі  Кузнєцова Софія, Марчук  Вікторія, учениці  5 класу.

Допомогла  відчути  красу і чарівність, надзвичайну мелодійність  Шевченкового слова  вчитель музичного мистецтва Коновалюк Т.П. під час виконання пісень на слова Т.Г. Шевченка «Зоре моя вечірняя», «Бандуристе, орле сизий». Хвилював  і бентежив, підносив і закликав прослуханий у записі «Заповіт»у виконанні  видатного актора сучасності Богдана Ступки. Стоячи,  шкільна родина слухала та співала неперевершений твір «Реве та стогне Дніпр широкий».

Минають віки, стираються написи на камінні, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне.  Школярі переконалися й усвідомили,  що  це спадщина, котру треба вивчати, думати над  її істиною, прагнути виконувати його заповіти, серед яких  найголовнішим є любов до України: «Свою Україну любіть. Любіть її… во время люте».

 

Кісельова Т.І., вчитель зарубіжної літератури

вищої категорії, вчитель-методист

^ Вгору ^