Як уберегти дитину від небезпечних ігор

Дата опублікування:
18 лютого 2019 року.

   Те, що ми не говоримо про загрозу, не означає, що її не існує. Цей принцип залишається актуальним щодо небезпечних онлайн-ігор та спільнот, які доводять підлітків до самогубства. 

   Принципи цих ігор доволі схожі “Синього кита”, “Тихого дому” чи “Червоної сови”.  Дітей заохочують наражати себе на смертельну небезпеку й знімати це на відео. Потім ці ролики куратори гри можуть продавати в інтернеті або даркнеті (темній частині мережі, куди не увійти через звичайні браузери і яка ніяк не контролюється). Відео, які показують смерть або спроби суїциду дітей та підлітків, коштують дорого, більше ніж, до прикладу, дитяча порнографія.

    Як зрозуміти, що дитина в небезпеці

    Нацполіція співпрацює з адміністраціями шкіл та громадськими організаціями, щоб уберегти підлітків від небезпеки. У поліції зазначають, що діти, які потрапляють до таких закритих груп, стають замкненими, а їхня поведінка зазвичай змінюється. Вони втрачають інтерес до раніше цікавих для них речей, мають проблеми із сном, починають проводити більше часу в соцмережах та гаджетах.

   Учасники подібних груп мають виконувати завдання від кураторів – квести. Кількість таких квестів варіюється від одного до п’яти десятків, де останнє завдання – вчинити самогубство.

   Спочатку дітей потроху затягують у групу, дають простіші завдання – наприклад, зробити шрами на зап’ястях чи сфотографуватися на даху багатоповерхівки. Також дітей часто будять серед ночі та змушують відмічатися в закритих групах не рідше як що два дні. Таким чином куратори груп чинять психологічний тиск на дітей і не дають йому послабнути, щоб контролювати учасників.

Як допомогти дитині

   У Національній кіберполіції також радять контролювати активність дитини в інтернеті, перевіряти відео та музику на гаджетах, використовувати функцію “батьківський контроль”. Крім того, варто слідкувати за повсякденною поведінкою дитини, за її настроєм, з ким вона спілкується, чи не залишає слідів на шкірі.

   За словами психолога Ігоря Огданського, основна небезпека полягає не у грі, адже суїцидальні думки бувають у всіх людей. Набагато небезпечніший психологічний стан дитини, коли вона відчуває самотність, байдужість батьків, безпорадність, втрату сенсу життя.

   “Це вік, в який настає криза ідентичності: розуміння, хто я є, що я роблю, що я можу. Дитина шукає для себе референтну групу, людей, яким вона не байдужа. Вона може виконувати завдання і фільмувати це, бо відчуває, що так стає приналежною до якоїсь групи”, – говорить психолог.

   Те, що дитина потрапляє під вплив таких груп, може бути викликаним як гіперопікою у сім’ї, так і нестачею уваги. Встановлені межі можуть бути або занадто жорсткими, або занадто розмитими, або ж їх просто може не бути. Тоді дитина не знає, що добре, а що погано.

   Участь у групах смерті – це скоріше одна з форм протесту підлітка, випробування рамок сім’ї. Психолог радить батькам цікавитися життям дитини, чітко пояснювати, де пролягає межа між дозволеним та недозволеним, проявляти емпатію до почуттів дитини, навіть якщо йдеться про буденні речі.

^ Вгору ^